В славнім місті Запоріжжі,
Біля самого Дніпра,
Із болота виглядає
Хата бідна і стара.
Стара хата із вдовою
Разом вік свій віджила,
Почорніла, похилилась,
І в болото увійшла.
Увійшла по самі вікна...
В ганку сходи до сіней.
В сінях набік похилились
Двоє скривлених дверей...
Там направо старій бабі
Смерть підписує патент,
А наліво - без копійки
Б"ється з нуждою студент.
Зима люта. Вітер свище,
Сніг по вікнах брязкотить,
Мороз душу обіймає,
І ще й тіло каменить.
А у хаті на постелі
У тоненькому плащу:
Сидить студент медицини
Другий місяць без борщу.
Вже живіт йому запався,
Болить в нього голова...
І остання догоряє,
Його свічка лойова.
І сидить він, поглядає
На похилену стіну,
Вже немає що поїсти,
Нема навіть й тютюну...
І на стінах щось чорніє,
Та ще й лазять павуки,
Й дуже сумно виглядають
Із шкарлупен прусаки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2023
автор: геометрія