Тріпочеться фіранка. Гілка вишні
Діставши рами, кинула плоди
На підвіконня. Червень, вже колишній,
Останнім вечором не догодив:
Обірване злітає вгору листя,
Важкезні краплі б'ють вікно гуртом ,
І буслу, що в польоті забарився,
Не сісти у розхитане гніздо.
Нестримний вітру шал тріпає бляху
Що б'ється, як поранене крило,
І утікають хмари з переляку.
Ще мить, і бурі ніби не було.
Скрипковий ключ обірваного дроту,
Сік по вікні трояндами розцвів.
Та зламана суха верба напроти
Вцілілого гнізда, де бусол сів.
Незваний шквал відрізав червня скибку,
Та звично скупо землю заросив.
І відголос розкочується хрипко
Важкого року дальньої грози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Горова Л.