Коли образа здійме каламуть,
І небо посіріє, як і погляд,
А протягом розірве тишу поряд,
Не встигнеш ти нічого і збагнуть.
Розкотиться образа по вуглах,
По всьому домі слів розбитих скельця
Я стережу, щоб не торкали серця,
Туди упали, де змести могла б.
Тебе ж гірка провина пошкребе.
За скоре потепління не хапайся .
Болючими шипами раню пальці ,
Та тільки трохи. Бо люблю тебе.
Здається, що метаю я ножі.
Придивишся- а то колючі квіти.
Бо як мені хоч день без тебе жити,
І як без тебе дихати, скажи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Горова Л.