Друзі-журавлинці!
Собі я не пробачу,
Якщо іще вас не побачу..!
Якщо не пригублю до дна
Ту чашу творчого вина.
Ще разом будемо читати,
Слухати, співати,
Ті щирі і прості вірші,
Словами їх торкатися душі…
З тугою пригадаємо
Колег, яких втрачаємо…
Вони належать вже богам,
Своїми вічними віршами
Говорять з неба з нами,
Творять поезію, вже там…
Лиш разом щастя, журавлинці,
Бо сумно бути на одинці,
Нерадісні тоді звучать вірші…
Стрічайтесь ж, милі друзі,
У залах, чи на лузі, та спішіть,
Віддати часточку душі…
[b]II версія (редакція):
[/b]
ЖУРАВЛИНЦЯМ
Друзі, журавлинці,
Собі я не пробачу,
Коли вас не побачу,
Не пригублю до дна
Ту чашу творчого вина.
Ми разом будемо читати,
Слухати, співати ті наші,
Ті щирі, ті прості вірші,
Торкатись словом до душі…
З тугою пригадаємо
Колег, яких втрачаємо,
Належать вже вони богам...
Їх вічними віршами
Говорить небо з нами,
Бо їх поезія, вже там…
Нам бути разом, журавлинці,
Бо якось сумно наодинці,
Нерадісні тоді звучать вірші.
Стрічаймось ж, милі друзі,
У залах, парках чи на лузі,
Даруймо словом теплоту душі
І подобріє світ і буде легше нам...
Хай долі наші різні, поезія - одна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2023
автор: Ivan Kushnir-Adeline