ЖУРАВЛИНЦЯМ

Друзі-журавлинці!
Собі  я  не  пробачу,
Якщо  іще  вас  не  побачу..!
Якщо  не  пригублю  до  дна
Ту  чашу  творчого  вина.

Ще  разом  будемо  читати,
Слухати,  співати,
Ті  щирі  і  прості  вірші,
Словами  їх  торкатися  душі…

З  тугою  пригадаємо
Колег,  яких  втрачаємо…
Вони  належать  вже  богам,
Своїми  вічними  віршами
Говорять  з  неба  з  нами,
Творять  поезію,  вже  там…

Лиш  разом  щастя,  журавлинці,
Бо  сумно  бути  на  одинці,
Нерадісні  тоді    звучать  вірші…
Стрічайтесь  ж,  милі  друзі,
У  залах,  чи  на  лузі,  та  спішіть,
Віддати  часточку  душі…


[b]II  версія  (редакція):
[/b]
ЖУРАВЛИНЦЯМ
Друзі,  журавлинці,
Собі  я  не  пробачу,
Коли  вас  не  побачу,
Не  пригублю  до  дна
Ту  чашу  творчого  вина.

Ми  разом  будемо  читати,
Слухати,  співати  ті  наші,
Ті  щирі,  ті  прості  вірші,
Торкатись  словом  до  душі…

З  тугою  пригадаємо
Колег,  яких  втрачаємо,
Належать  вже  вони  богам...
Їх  вічними  віршами
Говорить  небо  з  нами,
Бо  їх  поезія,  вже  там…

Нам  бути  разом,  журавлинці,
Бо  якось  сумно  наодинці,
Нерадісні  тоді  звучать  вірші.
Стрічаймось  ж,  милі  друзі,
У  залах,  парках  чи  на  лузі,
Даруймо  словом  теплоту  душі
І  подобріє  світ  і  буде  легше  нам...
Хай  долі  наші  різні,  поезія  -  одна!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2023
автор: Ivan Kushnir-Adeline