Минулий сон в собі таїв
щасливих нас на пароплаві,
який впритул минав краї,
від різноцвіття геть яскраві.
Зоря багрила вишину,
тлячи в усю хмарини хмурі,
тоді як тямив, що тону
в твоїх очей чадній лазурі.
Внівець ощаснений, завмер,
бо хто б отак не зміг радіти?
Й лише, мов коси дальніх верб,
метляв ясне волосся вітер...
Рішуче й легко борт ішов
за пруг небачено червлений,
і вслід зі схилів про любов
плели плітки жагучі клени.
[i]26.VI.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2023
автор: Прозектор