Пов'язала злива коси
Вельоном густим.
Вітер пасма їй заносить,
Хоче заплести.
Перемотує, тріпає
Сотнею хвостів,
І біжить по даху плаєм
Срібний водостік.
Не вміщається у жолоб,
Гучно булькотить,
Обливає вікна, щоби
Потемніло вмить.
По саду пружинить злива,
Миє малахіт,
Сіро- синьо-мерехтливо
Обіймає світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2023
автор: Горова Л.