Прогриміла гучна громовиця
І понеслася з гуркотом вдаль,
Вслід кремсає вогнем блискавиця,
Навкруги наганяє печаль.
Розкидає тонесенькі стріли,
Освітивши небесну пітьму,
Що донизу з дощем полетіли
На стареньку над ставом вербу.
Та не в змозі перечить негоді
І звисають гілки заважкі –
Їх штовхали вітри прохолодні,
Простеляли пластом по воді.
І старенька верба у зажурі,
Хоч схилилась, та вперто стоїть.
Не зламати вітрам, а ні бурі,
Упродовж злих усіх лихоліть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2023
автор: Ольга Калина