То правду кажуть, що біда
Серця веселі покида,
Не вжитись лиху біля сміху,
Де сміх - там лихо пропада...
Веселий світ, а в ньому - сміх,
Здебільшого крізь сльози,
І думи, думи... Скільки їх!
Тому звернутися не гріх
До лірики і прози,
Щоб читачам розповісти,
З яких сміху позицій,
І, як заведено, внести
Дещицю пропозицій,
Нехай наївних і смішних,
Нехай сумнівних навіть,
Можливо, хоч одна із них
Замислитись заставить:
Моїх прихильних читачів:
Веселунів і сміхачів...
Отак збудований цей світ,
Що поруч йдуть і гріх, і сміх,
Сміятися ж не гріх,
Буває різним сміх...
ЕВОЛЮЦІЯ
В зоопарку батька
Запитав хлопчина:
"Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?"
"Правда, - мовив батько,-
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить!"
"То чому ж ці мавпи,
Сильно так відстали?,
Чом люди ще й досі
Справжніми не стали?"
Батько вуса гладить,
Весело сміється:
"Таке, сину, й людям
Не всім удається!"
ДАМОЧКА - КИЯНОЧКА
До крамниці дамочка
Увійшла з дитям.
"Купи книжку, мамочко,
Он вона, отам..."
Мама здивувалася:
"Кніжечку ти хошь?
Ето на українськом,
Что ти в ней поймош?
Кніжкі, моя деточка,
Нада понімать,
А на етой запросто
І язик сломать!"
Трохи згодом дамочка
В булочну зайшла
"Купі, мама, хлебушек,-
Мовила мала.
Мама не сказала їй:
"Хлебушек ти хошь?
Ето же украінскій,
Он же нехорош."
Ні, тривоги в дамочки
У душі нема,
Що дитя об хлебушек
Язика злама...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2023
автор: геометрія