Скільки людей впало безсило
В яр , де для тебе ж копали могилу ?
Скільки свідомо закривала ти очі ,
Там де й пів подиху були пророчі?
Тут вже не ясно, віра чи сила..
Стабільно надія , що душа заблудила.
Вдих . Зачекаю. Краще без слів .
Видих. Беззмінно. Лиш чути грім...
Сповна сарказму усміхнулась собі
Погляд додолу .. очі пусті
Скільки ж разів все твоє нутро
Невтомно кричало про підлість і зло?
Дощ б'є по шибах , стукіт у двері.
Вийму бокали , красиві тарелі..
Квіти стоять , їм не прорости..
А у душі шкребуться коти ...
Ну що ж , проходи, привіт, порожнеча
Сядем за стіл.... Розімну тобі плечі ...
Стомилася мабуть? Знов зненацька прийшла ?
Сідай , ти знов вдома ... Налию вина.
Що ж , не зненацька, я попереджала
То "тошнотою "до тебе кричала..
То окуляри рожеві ховала ...
Чого ж ти навмисно мене оминала?
Буду відверто , світ допомагає
Лиш біль у сплетінні ніяк не стихає.
Досвід лікує розчарування,
Іноді вихід - просто мовчання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2023
автор: Тейсі