Завари мені матча, жінко срібляста прозора,
Щоби піна й нефрит – як Інгулу тіло розпечене.
Затамую подих, занурюся в млосний морок.
Тільки тиша і світло. І вітер гарячий у плечі дме.
Чи масала звари. Золотого, як шлях до Очакова.
Де пирій і люцерна вже тисячу років кохаються.
Де по морю полину терпкою чаїнкою шпак пливе,
Де тече молоко ковилú з післяприсмаком ялівця.
А чи просто води набери мені в склянку надщерблену.
Вона буде мені за собор душі_нова версія.
Берег сердця гримить прибоєм і плаче вербами.
Берегиня – заварює чай і говорить з Всесвітом.
10.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2023
автор: Ольга Сквірська