Фантазія. Відповідь Тараса
І от , здається, " час летить".
Бо новий упирь знов сидить
Над Українцями німими
Регоче хтиво над живими
А мертвих - душі продає
І мати у ярмі гниє.
.
І я - немов на чужині
І цар ввижається мені
Із пресвятими та дурними
Іудами.. підлими, німими.
Які ним крутять у всі боки
То я Тарас ? Ні . Праху кроки
Козацького я .
Шлях чумаків!
Могил я стогін, дзвін степів
І Дух , який ізнов повстав
Хоч Біс його.. ховав,
ховав.
В могилі.
землю ще палив!
Де поховали,
щоб не смів
Я вийти знову до людей.
І не вказав на тих свиней
Що Мати мою, Україну,
Покласти хочуть в Домовину
Що нищать Рід наш , що в віках
Нас бачать лиш у батраках.
У гоях...
Ні. Того не буде!
Пробудяться від Слова Люди!
І я вклонюся їм за Час
Що поєднає в Битві нас
Святій, Народній, Новій Битві!
Я її чую крок важкий
Гостріть , Братове , Довгий Кий!
Та Ватру Родову складайте
Та Славу -Птаху Привітайте!
У Боротьбі рожденна знову,
Вона розіб'є кляту Змову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)