Хто долю нелегку моїй дав Україні,
Послав випробування, ой, які тяжкі,
Бо дуже хоче, щоб вона була в руїні
І не робила кроки уперед швидкі.
Та не зламати дух наш, не зламати!
Літає він ще в сповиточку над дитям,
Його плекають твердо батько й мати,
І не здолать його ніколи ворогам!
Цей дух міцний пройма єство вкраїнця,
Тече у венах кров козацька навіки',
Ми духом відчуваємо завжди чужинця
І не протягнемо у потиску руки'.
Ми, українці,зроду щирі і привітні,
Із щедрістю накриємо для гостя стіл,
І в посмішці для нього ми розквітнем,
Коли з добром іде він у наш двір.
Та коли йдуть на нас зі зброєю війною
І нищать діток у пекельному вогні,
Відплата тобі, враже, буде нищівною,
Ми непохитні в вірі, правді, і борні!
В нас незборима сила духу й велич
(Передали у спадок предки давні),
Лиш кинь до захисту своєї Неньки клич –
І оживуть козацькі духи славні.
Тоді тримайся, враже, *** сину,
Не жди пощади, бо її не буде,
Відплаті нашій не дамо зупину,
І Перемогу ми в бою здобудем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А