Краю рідний, моя Україно:
За тобою сумую щодня,
Тебе згадую я щохвилини,
Там і хата моя, і земля...
Як же хочу до тебе я знову,
Тебе бачу в думках я і в снах,
І до тебе щодня, щохвилини,
Я лечу, як згорьований птах...
Жаль не маю я крил, щоб летіти:
До степів і лісів, і до хат,
Відчуваю як пахнуть там квіти,
І у цвіті буяє мій сад...
Полетіла б туди я на крилах,
Та, на жаль, в мене крилець нема,
Та й боюся уже я летіти,
Бо в країні моїй йде війна...
Та й мені, як усім людям в світі:
Всім відомо війна йде від зла...
І злий Путін послав із Росії,
Його військо ми знищим дотла...
Не надійся ти, вража людино:
Кричу Путіну нині знов я,
Не людина, а справжня скотина,
Сатана ти, чи може й змія...
Краю рідний, моя Україно,
Я думками з тобою щодня,
Захищають тебе наші діти,
Серед них там і донька моя!!!
І я вірю, як всі в Перемогу,
Наші воїни, сильна сім"я,
Я бажаю усім їм дороги,
І діждусь Переможного дня!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2023
автор: геометрія