Моє дитинство і юність пройшли в селі Верблюжці, Новгородківського району, Кіровоградської області. На час мого дитинства воно було велике і цікаве, у ньому проживало біля 10 тисяч жителів, а церкви на той час не було. Із розповідей старожилів ми знали, що колись у ньому була церква, та ще в революційні роки її зруйнували, а нову на час нашого дитинства ще не збудували.
Наш батько загинув в роки війни, мама працювала в колгоспі, а нами опікувалася наша бабуся Настя, мамина мама...Якось перед Великоднем бабуся нам запропонувала, підти до Вершинокам"янки посвятити паски. Ми з братом звісно погодилися, бо ж навіть уяви немали, що ж то таки за церква.
Отож у перший день Великодня бабуся нас розбудила раненько, ми схопились, повмивались, одяглися, і навіть не поснідавши вже були готові до подорожжі. Брату не дуже сподобалася ідея подорожжі до села, бо ж це не близько, а десь кілометрів 15, він невдоволено казав, що це ж дуже далеко, а ми малі, стомимося, та можливо й не дійдемо, а якщо й дійдемо, то й сили вже не буде слухати і дивитися як будуть освячуватися наші паски. На що бабуся йому казала, що 15 кілометрів, це не так уже й багато, а як підемо навпрошки, то буде й менше. На що брат казав: "Ну то і йдіть із Валею, а я ще хочу спати!" Та бабуся зуміла його якось переконати, сказавши: "Вставай, втавай, повернимося, тоді й доспиш!"
Брат нехотя все ж встав, вмився, одягнувся, і ми нарешті вирушили у подорож.
Пройшовши половину шляху, ми зробили привал, всілися на зелену траву, бабуся розгорнула хустинку з писанками і крашанками. А вони були такі гарні, що аж світ навколо звеселився. До верби під якою ми сиділи птахи якісь прилетіли, сіли на вербову гілку і защебетали. А бабуся й каже нам: "Чуєте, дітки, навіть пташечка цвірінчить: "Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!"
Захотіло і Ясне Сонечко на ті писанки подивитися. Викотилось воно на небо, та й на нас, і на наші писанки позирає. Відпочили ми, та й знов у дорогу!
Прийшли ми до Вершинокам"янки стомлені, та коли зайшли до церкви втома зникла. І хоч боліли в нас ноги, ми з цікавістю спостерігали всі ті дійства, що відбувалися в церкві.
Коли все дійство закінчилося, ми вийшли на подвір"я, сіли на лавочці, бабуся дала нам по писанці і по кусочку паски. Ми з насолодою поснідали, посиділи, відпочили. Люди, які виходили із церкви теж давали нам по писанці і по кусочку пасхи. Попоївщи і відпочивши, ми пішли додому. Стомлені, але й натхненні побаченим і почутим дійством, пішли додому. Повернувшись додому і пообідавши, не відчуваючи втоми ми вийшли на подвір"я і з насолодою підставляли свої руки і обличчя під сонячні промені. Коли мама повернулася з роботи, ми навперебіг розповіли про нашу подорож і про всі дійства, які ми побачили вперше в своєму житті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2023
автор: геометрія