Листопадовий дощ guns n roses november rain
Зазирну у твої очі,
Там кохання вже не те,
Ти, напевно, знати хочеш,
Чи кохаю я тебе?
Не триватиме це вічно,
І ми заєм все мине,
Важко, щоб не згасла свічка,
Під листопадовим доще.
Ми пройшли крізь час з тобою,
Втамувати в спробах біль.
Та коханці зустрічаються, а потім розлучаються,
але усе ж не знають, хто піде назавжди, назавжди.
Якби ми мали змогу, знайти свою дорогу, я б відпочив,
і ти була б, була б моя, тільки моя.
Для кохання, мила, прошу,
Спалахни сама вогем,
Бо я, просто, йти не зможу,
Під листопадовим дощем.
Чи тобі потрібен час самоти?
Чи тобі потрібен час самоти?
Всім колись потрібен час самоти,
І тобі потрібен час самоти.
Відкрити серце важко до кінця,
А друзі можуть біль завдати,
Але, якщо зціляєш ти серця,
Я б міг тебе зачарувати.
Чи мені потрібен час самоти?
Чи мені потрібен час самоти?
Всім колись потрібен час самоти,
І тобі потрібен час самоти.
Коли всі страхи зникнуть,
Не зникають тіні ще,
І коли не стане винних,
То полюбиш ти мене.
І навіть серед ночі,
Ми шлях свій віднайдем,
Ніщо не буде вічним,
Під листопадовим дощем.
Чи тобі хто-небудь потрібний?
Чи потрібна ти сама?
Хтось, комусь завжди потрібний,
Ти така не є одна,
Ти така не є одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Костянтин Вишневський