Ранкове небо в темно - сірих хмарах,
Земля дріма в дорогоцінних чарах.
Ті роси – перли ніч подарувала,
Її печаль, посуху відчувала.
Що ж ти весна, може заплач, хоч на мить,
На душі млосно, під серденьком щемить.
Ти ж відбуяла в барвистих пелюстках,
Мо» загубилась у світлих мріях й снах?
Чи захмеліла від пахощів садів?
Чи вчарував, дужий солов’їний спів?
Ну не лінуйся, клич вітер до хмарин,
Хай політа між кучерявих чуприн.
Щоби вологість припала до землі,
Дрібним дощем, буде потіха й мені.
Проснулось сонце, картина яскрава,
Чудовий ранок. Сонячна заграва,
Скрізь розплескалась, зникають роси,
Я ж сподіваюся, на вмілість принцеси.
Покличе вітер і жадані грози,
Принудять хмари, повідкривать шлюзи,
Й весна босоніж пробіжить по травах
Вже наяву, не так, як колись у снах.
15.05.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: Ніна Незламна