Межа одягнутого дня.
Очей природа норовиста,
жіночий погляд підійняв
кінець мого дитинства.
Вона дивилася вогнем,
Подібно факелу нічному.
Манила здалечі:
-ідем
додому...
Вона оголена лягла,
вода і зорі - покривало.
І роздратоване маля
так спокушала...
Мало... Мало...
Приємно липла стигло, млосно...
Мій голос грубий в м'яке слово...
Велика втіха хтива зростом...
Тріпало серце якось ново...
На виноград малий тупоче...
Пітьму вогнем переспимо...
Доросле тіло це вино
до ночі.
поезіяОК © 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Олег Купрієнко