***
У мами очі сині, як волошки,
а на пелю́стках – лагідна роса,
коли вона отак сумує трошки,
молитвою злетівши в небеса.
У мами руки, наче птиці крила, –
широкі й дужі, досягають хмар,
коли вона благає в Бога сили
охоронити від зловісних чвар.
У мами серце, наче полонина,
застелена розпахченим зелом,
коли вона, ховаючи сивини,
дарує світу молоде тепло.
Коли вона, не дивлячись на грози,
уперто вірить у своє дитя
і вишиває сонячні прогнози
на кожну мить його, на все життя!
І хай, буває, засумує трошки,
коли молитвою злетить у небеса,
не в'януть у її очах волошки,
лиш на пелю́стках інколи – роса...
14.05.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Леся Геник