Тихими водами
жили між народами
Русичів дивні сини…
Мирні землеро́би ми.
Колись були скіфами…
Сіраками-Сарматами
Були загартовані.
Потіснені, страчені –
Та не поневолені!
Їх силу і зброю – зробили своєю!
Мудрість Еллади добавком до неї
Швидко засвоїли славні Енеї.
До сили і зброї –
потрібна відвага.
Тож мудрі старшини приготували
Болючі пригоди майбутнім навалам...
Так від варягів успадкували
Від Сяну до Дону у кожному серці
Шанс пробудитись у вої-берсерці
у битві, не втративши розум у герці,
Бо сила і мудрість, в бою щирий сміх
Для ворога страшно дивний сюрприз.
Чим важче двобій
Тим більше подій.
І в час безнадій
В душі українській
прокинеться геній –
козак-характерник!
Тоді буде пізно тікать через терні!
Ховатись безглуздо в лісах самих темних…
Їх кулі минають і сніг піде в серпні,
Якщо так захоче наш воїн-безсмертний.
Дух воплощенний давнього Роду
Що силу черпає із надра Земного.
Що тут проживає з початку Людського.
Що тут і залишиться. Вільним! Собою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2023
автор: Емоційний Двійник