Бабусю,рідна,ти про все мовчала,
Не говорила,що пережила,
А може б я і слухати не стала,
Була тоді гаряча ,мов смола,
Кудись летіла ,мчала ,поспішала,
Але в очах твоїх читала сум,
Який ти шлях в житті свому здолала!
Війну і голод,і російський глум...
Так,мало ти про це розповідала,
Мовчала,ненавидячи й жила,
Діток у час воєнний підіймала,
І внуків доглядала,як могла.
Чому мовчала ти про *** московських?
Вони ж спалили твою хату у селі,
Забрали все:корів,телят і коней,
Не пожаліли ,що дітки малі!
Мовчала,бо боялась говорити,
Мовчала,щоби вижити якось,
І я б напевно не зуміла зрозуміти,
Бо нам тоді по-іншому жилось.
І зло те непокаране і дике,
Все розросталося,щоб вибухнути знов,
І принести нещастя нам велике,
І проливати українську кров.
Бабусю,як змогла ти пережити?
Бабусю,як могла з цим жити ти?
При цьому вірити,надіятись,любити?
При цьому ще тепло все зберегти?
Якби сьогодні ти жила на світі,
То я б почула все,що скажеш ти,
І все б змогла відчути ,зрозуміти,
На жаль,не повернути це,прости.
09.05.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2023
автор: Руслана Сапронова