Ти зламав мене перший, ти розбив на частини
Ти кидав грубі фрази, ніби гострий кинджал.
Не любов, а залежність - надтоксична і сильна,
Я її розпізнала надто пізно, нажаль.
Вже отруєне серце, до людей недовіра,
Бо кололась об підлість майже сотню разів.
Я розбилась об землю. Де ж тепер мої крила,
Що підносили вічно з непроглядних низів?
Вони, схоже, згоріли, перетворені в попіл,
Та на місці пожарищ наросте чистотіл.
З висоти своїх мріянь, мов поранений сокіл
Впала я на реальний та сирий суходіл.
Свіжим вітром розвіюсь, сивим стану туманом
І дощами розмию свою тиху печаль.
Хай ніколи не вводять вас в найбільшу оману,
Бо залежність любов'ю ніц не стане. Нажаль.
06.05.2023
©Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2023
автор: Валерія Кропівна