Приречена шукати істин там,
де поросло байдужості бадилля,
і сповідати істинне вітрам –
лишень безсилля.
Де тлум і гам, де сміх і вічна гра,
єдине, що дивує – дивна справжність.
І в мить оцю виходить нагора
смішна відважність.
Бо де ти? Хто ти? І оці усі,
що нищать і будують тимчасове?
Листок шукає щастя у росі.
А я?.. А я – хіба у слові.
Отут, де весни розсипають цвіт,
де істинне занурене в бадилля...
Несу на сповідь свій незграбний світ –
крихке безсилля...
4.05.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2023
автор: Леся Геник