Безмежний світ, шалений і лукавий,
А в мене цвіте яблуня в садку...
І я живу, тому що я кохаю,
Й кохатиму, допоки я живу...
Природа нас з тобою не спитає:
Кому кого любить, чи не любить.
І дуже часто у житті буває,
Що без любові сил немає жить...
Чого тільки в цім світі не буває,
Ти за любов мою мене прости!
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
Кожен по - своєму любити вміє,
Розчарування треба вміти пережить.
І віра залишається, й надія,
Якщо умієш віддано любить.
І я люблю, й любитиму до згину,
Сльоза моя солона і терпка...
В розлуці я до тебе вітром лину,
Ніщо мене в любові не злама.
Чого тільки в цім світі не буває,
Ти за любов мою мене прости!
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
1990 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2023
автор: геометрія