Майстру крокуючого лісу

Якось  зі  мною  стався  Ти
Сказав  одразу  правду,  що  підеш,
Як  тільки  я  стану  сильною.
Приніс  з  собою  вату  і  бинти,
Всі  необхідні  мазі  від  пожеж  
Емоцій,  
Запевнив,  що  вже  скоро  стану  вільною.  

Прийшов  нізвідки,  мудрий  і  худий,
Топив  метал  і  лив  із  нього  слово
Для  душ  прозорих,  молодих,  слабких.
І  часом  був  суворий  буревій,
А  ти  казав  мені  "Виходь  надвір"  
В  розмові.
Не  побоялась,  вийшла  і  він  враз  затих.  

До  твоїх  рук  горнулась  ніжно  глина,
Сказав,  що  в  полум'ї  сховалося  тепло
"Та  нащо  влізла  вся,  скажи  на  милість?"
Ти  сам  собі  і  батько,  і  родина,
І  все,  що  потім  буде,  що  було...
Пішов...
Про  тебе  ж  бо  вітрило,  не  осілість.

Авторська  начитка    https://youtu.be/rb5JzBHTbP4






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2023
автор: Kлер Клер