Серце людини мріяло, втішалось, любило цей світ.
Не один пращур своє тіло з кістками втратив за правду...
З кров'ю доля йому встромила чорний хрест під блакиттю.
І здається комусь, надзвичайного не сталось... Не ридав.
Кожна істота не повинна зайва бути на Землі!
Лихо руїн, втрати наповнені болем... Є все на війні.
Люд життям наділений у світі , погляди без ліку...
Пережив, проріс, пробився, вижив... Що очі проясніли?
Україні потрібна дорога, щоб відкрила нове...
Щоб понесла світу всьому правду, не відділяя себе.
Гірко згадувать про те, що нам відомо, де зло живе...
Шлях у вічність тут одна - всім злодіям зламаємо хребет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2023
автор: Маг Грінчук