***
Затепли мені серце торком
золотавих гірських трембіт.
Хай розрадить нарешті кроком
цей, притлумлений жалем, світ.
Хай це листя, таке ще юне,
не злякається вітру й гроз.
Й поростуть ще густіші руни
там, де вже заступав некроз.
Не ховайся в долоні тиші,
хоч, можливо, там справжній рай.
Розквітають зусебіч вишні –
їхнім цвітом мене торкай...
27.04.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2023
автор: Леся Геник