на папері вона тонка
а в житті вся у сколах і тріщинах
я малюю її при свічках
а кохаю о темній опівночі
невагомо торкаюсь щоки
невагомість - то шлях до довіри
а під ранок шепочу вірші
хай ще спить , моє стомлене диво
відганяю від неї туман
їй в тумані ввижаються привиди
мов хлопчисько радію дощу
золотому дощу її хтиви
я чекаю її розмов
бо ж для неї розмова не просто
знаю певно - не слів потребує любов
а цілунків в шовкове волосся
пам'ятаю , що кава у неї міцна
що без цукру , але із цукеркою
і що спить вона мов дитя
і не дивиться у люстерко
на малюнках моїх вона
вся тонка , порцеляново - ніжна
а в житті так далеко близька
що я вивчив напам'ять всі тріщини...
2022 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2023
автор: Лана Краска