Забризкано кров'ю і в тисячний раз
Обкурено наші знамена тротилом.
"Холодному яру" глушити не час,
Ганяють насоси в моторах мастила.
Всю Північ і Південь - оглянься, танкіст -
Закрили ворожі машини і рила.
І з диму їдкого розжарений диск
Викочує важко назустріч світило.
В прокуреній башті працює затвор,
Смердить від Уралу обпалене стерво.
І тягнуть планету боєць і мотор,
Б'є тактами дизель гарячий по нервах.
На мертвій промзоні - ні кроку назад,
На спаленій ниві - маневри атаки...
Прокашлюють поршні, випльовують чад,
Натужно ковтаючи паливо з баків.
Піхоті, на штурмі, під ноги Земля
Не крутить свої континенти на шару.
По метру, на себе згорілі поля
Підтягують траки "Холодного яру".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2023
автор: Леонід Луговий