вона не вірила словам
слова на мить , а не навіки
і поміж тисячі світів
бажала той , де буде гірко
бажала так , що небеса
щоразу дивлячись на неї
вкривали хмари та імла
вкривав туман , а сонця промінь
дарма щосили намагавсь
до неї хоч на мить торкнутись
вона -
чужа і самота
тікала в темряву щодуху
і там , під тінями дерев
спинивши кроків своїх швидкість
вона -
приблуда і мара́
мов забувала , що є дика...
2022 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2023
автор: Лана Краска