Виходять з берегів зелені роси,
затоплює дерева білина́,
захоплено розгойдується просинь –
нарешті обживається весна!
У соловейка – знову іменини.
Щебе́тне новосілля – в ластівок.
І бузьок, підбиваючи перини,
побідним клекотом торкається зірок...
А, може, й Бога, мо', й самого Бога,
що зачесав у хмари сивину...
А нам потрібна, Боже, перемога,
аби сповна відчути цю весну!
І поки з берегів – зелені роси,
і поки на дерева – білина,
у кожнім з нас криваво плаче просинь,
криваво обживається війна...
23.04.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2023
автор: Леся Геник