Дощами небо сиве плаче...
І так триває вся весна.
Кругом завмерло все неначе,
Лиш смуток. Радості нема.
Стоять зажурені дерева,
З бруньок і листя не росте,
Нарцису квіточка жовтава
Стьмянілим кольором цвіте.
Пташки сховалися у гіллі,
Бо не співаються пісні.
Обмоклі, змучені безсиллям,
Не раді вже такій весні.
Під тином, змоченим дощами,
Ледь-ледь з’явилася трава,
А дощик дрібними крапками
Постійно землю полива.
Весна заплакана, в зажурі,
У сіро-сивих кольорах,
До нас приносить дні похмурі
Та сум в тривожних вечорах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Ольга Калина