Бахмут. Дивують люди на нулі.
За побратима вмерти не шкода їм.
Своїх на полі бою не лишають:
Так не один поранений вцілів.
В завалах опинився командир,
Наказ : «Рятуйся!» віддає сержанту,
А той – давай щосили розгрібати.
Артою ворог знову зарядив.
Контузія. Раптова глухота.
Тремтіння рук. Але не кине «брата».
І знову й знову буде «прилітати».
Кривавий слід – в нозі страшний метал.
На людяність дивився Бог згори:
«Рятуйся, доки можеш сам, солдате!»
Сміявсь: «Майору буду хресним татом!
Таким-бо українця Ти створив!»
…Отець лишити на Землі велів
Захисників – незламних відчайдухів.
«Оберігайте світ, аби не рухнув!»
Бахмут Дивують люди на нулі.
/Історія сержанта Віталія Дем’янчука, який врятував свого командира , прикордонника Андрія Соломонюка. /
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2023
автор: Білоозерянська Чайка