Очі бога


Як  солнце  сідає,  ліс  в  Кальві  має  бурштиново-карі  очі.
Колись  я  вдивлялася  у  такі,  шукаючи  ключ  від  Всесвіту  і  від  себе.
Та  в  лісі  лише  дрозди  свистят,  жолуди  визрівають,  річка  клекоче.
Як,  в  принципі,  і  в  мені.  Ялинковий  дух  пробрався  під  самі  ребра.

Лише  уві  сні  я  все  ще  іду  по  піску  і  стрибаю  одразу  в  море.
Біжу  по  бруківці,  хапаючи  ротом  акації  запах,  платанові  голки,  бряжчання  трамваїв.
А  море,  до  речі,  не  глянсово-синє,  а  з  серцем  лиману  і  чорне-чорне.
Трамваї,  до  речі,  –  нащадки  коней,  над  містом  летять  і  на  Спаськім  узвозі  у  Буг  пірнають.

Дерева  вдягають  намиста  бруньок  і  панчохи  ажурні  з  блакитно-сріблястого  моху.
Так  само,  як  я  –  каблучку,  яку  ми  знайшли  на  блошиному  ринку  у  Франкфурті.
Сьогодні  під  ранок  у  сні  веснянім  прозорім  я  бачила  бога,
Дивились  на  мене  бурштиново-карі  очі  його  світáнкові.

05.04.2023

#calw
#вірші_війни

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2023
автор: Ольга Сквірська