[b][color="#960303"]Звіряча, огидна пика російського миру.
Рушай та дивись на тваринний їх світ.
Чуєте зойки лунають з кривавих катівень?
Зла незліченного вирій, той звіт,
Надрукували до престолу поклали,
Слузі антихриста принесли:
(скільки вони закатували,
та скільки голів усікли).
Ось вони справжні антихриста діти;
Пасинки нелюда, дикі раби.
Як поруч з ними могли ми всі жити,
Дихати, їсти все те що й вони?
Чим ви здивовані, що вас жахає,
Розстріл героя чи відтин голів?
Кров безневинного їх надихає,
Та що стікає з дубових хрестів…
То їх природа звіряча, тваринна.
Так вони діють завжди на війні.
Ічкерія, Сирія тепер Україна...
Злочин стигматом кровить у душі…
То ж яка їх мета? Які цілі у ката?
В темінь віків їх криваві сліди,
Стежками стеляться щоби залякати,
І щоби відмовитись від боротьби…
Та знають поганці, українців замало.
Нас не злякати відрізанням голів.
Ворог радіє, радіти зарано,
Скоро відчуєте наш справжній гнів.
Я українець! Сказати вам мушу!
За кожну сльозинку вам відомщу
За кожну ту божу замучену душу,
Пекельним сталевим вогнем пригощу.
І доки ви є, тут чи там, не важливо.
Не заспокоїться помсти рука.
Я нищити буду цю кремлівську скотину,
Допоки не зсохне кривава російська ріка…
І зникне москвовія дика істота,
З пам’яті тисяч моїх поколінь.
Триває війна. Ще багато роботи.
Тож браття і сестри до справи.
Амінь…[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2023
автор: CONSTANTINOPOLIS