Що нарцисик голівку повісив –
у поклоні весні сього час?
Все життя твоє так коротеньке,
все для нас, все для нас, все для нас…
Квіти жертвенне радують всюди,
від жури б відродилась душа –
Як же це всім землянам потрібно,
бо її так краса воскреша.
Надивившись, цінуєш утроє
мить життєву на вістрі стріли,
Що летить без упину у днину –
тож, леліяли б і берегли…
Біля хати посіяла Мати
чорнобривці для діток своїх –
Підросли й розбрелися по світу
у краях, як своїх так й чужих…
11.04.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Променистий менестрель