Пора замислитись, панове:
Чому до нас прийшла біда?
Кругом звучить російське слово
В той час, коли іде війна.
Чому на півдні й на Донбасі
Не чути мови у наш час?
«Питання мовне не на часі»?
Й "язик" панує досі в нас!
Чому як стадо те ординське
Зайшло у місто і в село,
То зразу ж в школах українських
Навчання «русскою» велось?
І зразу ж вибори до думи,
І рубль їхній вводять теж,
Все наше піддається глуму -
Знущанням тим нема вже меж!
Чом цвенькає і центр, й Київ,
Весь південь, північ і Дніпро..?
А патріарх московський знищив
Все українське, що було?
І верещать заблудлі вівці,
Що їм не вказував «кіріл»,
Що вони справжні українці
Й були такими з давніх пір.
Візьміть і назву поміняйте
Із УПЦ на ПЦУ
Й надалі у Соборі правте.
Та чорт заплутав сатану.
І водять біси хороводи ...
За цим усім стоїть москва.
Бо в наших баранів з народу
Дурманом вбита голова.
Не бачать, що попи московські
В нас просувають «руSSкий мір»,
Щоб з нас зробити їм холопів,
Перечить щоб ніхто не смів.
Чом не шануємо Вкраїну?
Чом рідною не розмовляєм?
Плюємо на свій рід, родину,
Своє коріння забуваєм.
Чекаєм перемогу всі ми,
Щоб мирно далі в світі жити.
Чому ж не хочемо роSSію
В собі спочатку задушити?
Російською як розмовляти
Й чекати, що мине біда,
То будем довго воювати
І не закінчиться війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2023
автор: Ольга Калина