-За що ж ви, нелюди, убили мого сина?...
Він свою рідну землю захищав...
Двохсотим повернувся в домовині,
На полі бою, як Герой ,упав.
Такий ще молодий був і вродливий,
І добре серце мій синочок мав...
Підступний ворог, лютий , юродивий
Безжалісно життя його забрав.
Герою шану віддавали на колінах,
І "Кача" душу розривало на шматки...
За ним ридала ненька Україна,
Схилились в тузі бойові брати.
Оті , що разом хліб і біль ділили,
Ішли назустріч смерті у бою...
Молились разом , Господа просили,
Щоб дав їм сили вистоять в строю.
Рідним прапором покрили домовину,
Світ оповився болем мовчазним...
Зібрав Герой і друзів , і родину,
Усе село прощалося із ним.
Мати зчорніла... Очі , мов в тумані,
Ридала гірко, обіймаючи труну.
Серце стискалося у боліснім прощанні...
-Чому мій син?... О, Боженьку , чому?...
До кінця днів її життя - нестерпна мука,
Кривавих ран не гоїть ,навіть, час.
Не дочекалася невістки й внуків,
Бо син-Герой, віддав життя за нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2023
автор: Калинонька