Моє дитинство, хмаркою прилинь!
Пухнатою, як лагідне ягня,
Метеликом, що зранку доганяв,
Ти де сховалось? Може, у курінь?
Знайти б тебе! У сіні між копиць,
У листянім розмаї халабуд,
Чому шепочеш: «Все пройшло… забудь?»
Ти просто сон чарівний, що наснивсь?
Та ні! Ти ж – ось! Мій брилик – навздогін…
Копилю губи (знаєш: не всерйоз!)
Сліпим дощем ти між весняних гроз.
Зеленкою – зі збитих двох колін.
Над нами – незабутня мирна синь…
І навпіл переділений калач.
Та не впіймати вже тебе, пробач:
Де ж ти сховалось? Мабуть, у курінь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2023
автор: Білоозерянська Чайка