Коли палають роздуми вогнем,
Я пришиваю голкою до тіла
Останню мрію, щоб не відлетіла,
Бо має надихати щось мене.
Бентежний розум - завжди лиходій,
До розбрату ведучий між слабкими.
Поріжмо же, таланте, на скибки ми
Усіх, що стали свідками подій!
Затиснувши в долонi мрію цю
Несу її стежинами ізмалку,
Бо вірую в одне і дуже палко,
Що не буває бога number two!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2023
автор: Zorg