Ти осені підспівуєш на біс.
Збираєш листя і до серця тулиш.
Холодний присмак зледенілих вулиць
горить вогнем неонових куліс.
Але не гріє зовсім наші сни.
Полеміка осінньої погоди
така ж мінлива, як і ти сьогодні.
Мені ж чомусь так хочеться весни.
Уздріти б ще квітневий зорепад,
від аромату захмеліти вишні,
дивитися, як хвилі ніч колише
й шикуються планети на парад…
Але не в тім сьогоднішня жура,
що сніг з дощем зливаються у герці
і оживає у вітрин люстерці,
що відпустити із життя пора.
20.03.23р.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2023
автор: Микола Соболь