(спеціально для солнечной)
Кебета куца мові непридатна!
Із мокші не створити козака.
Хоч українське слово й благодатне
та їй кортить убогій – язика.
Довбешка зеленіє, ллється злоба,
очата повилазили з орбіт.
Як хочеться москаликові щоби,
сконав у прірву наш козачий рід.
Та не хвилюйся, «друже», не загину,
бо, предків голос чую в тишині,
а дід мене учив за Україну,
меча тримати міцно у борні!
17.02.19р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Микола Соболь