О, весна без кінця і без краю —
Без кінця та без краю жага!
Впізнаю, світ буття! І приймаю!
І вітаю брижчанням щита!
І тебе, недогода, вітаю,
І, удача, тобі мій віват!
Сміху, плачу в собі не плекаю,
Не лічу і в переліку втрат!
І ось ці суперечки безсонні,
Ранок в темних завісах вікна,
Так щоб очі моі безборонні
Дратувала, п′янила весна! —
Все приймаю! Пустельні ці весі,
Каменясті колодязі міст!
І освітлений простір небесся,
Рабських праць надокучливу млість!
І вітаюсь до тебе з порога —
уповаю на свій риск і страх,
Із ім′ям нерозгаданим Бога
На холодних і стятих губах.
Перед викликом цим ворожнечі
Я ніколи не кину щита...
Не відкриєш ніколи ти плечі…
Але нами керує жага!
Як ненавиджу, так і кохаю,
Цим бравую, хоч в серці шкребе:
За загибель, за муки — я знаю —
Все одно: я приймаю тебе!
OSAlx 2о22-о7
Василий Поленов. Мечты. 1894
*
О, весна без конца и без краю —
Без конца и без краю мечта!
Узнаю тебя, жизнь! Принимаю!
И приветствую звоном щита!
Принимаю тебя, неудача,
И удача, тебе мой привет!
В заколдованной области плача,
В тайне смеха — позорного нет!
Принимаю бессонные споры,
Утро в завесах темных окна,
Чтоб мои воспаленные взоры
Раздражала, пьянила весна!
Принимаю пустынные веси!
И колодцы земных городов!
Осветленный простор поднебесий
И томления рабьих трудов!
И встречаю тебя у порога —
С буйным ветром в змеиных кудрях,
С неразгаданным именем бога
На холодных и сжатых губах…
Перед этой враждующей встречей
Никогда я не брошу щита…
Никогда не откроешь ты плечи…
Но над нами — хмельная мечта!
И смотрю, и вражду измеряю,
Ненавидя, кляня и любя:
За мученья, за гибель — я знаю —
Все равно: принимаю тебя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2023
автор: Под Сукно