Дебілізм чи ноу хау

Читаючи,  гортаючи  деякі  сторінки  нововикладеної  віршні,  аж  піттюпцем  на  свіже  повітря  тягне...  А  краще,  на  свіже  півлітря.    Химерні  потуги  дебілів.  Плетунів  правовірних  рим  дієсловами,  наче  за  схемами,  на  сам  кінець  "мудрагелів"  речень-плазунів.  Твори,  якими  би  міг  похизуватися  не  тільки  член    літературного  гуртка  немовлят,  а  й  -  так  чи  інакше  -  віршун  пов`язаний  з  певною  інтелігентською  категорією...
У  продовженя  теми,  такої,  може  й  завтра,  як  карта  ляже,  наведу  приклади.  
Ось  -залишаю  місце:

шкодуй!  –  гидуй
даруй!  -  посумуй,
(посилання  ID:  975955)


регоче  -  хоче
(посилання  ID:  975912)


Купалась  –  зцілялась
(посилання  ID:  975902)


разорвуться  -  взорвуться.
(посилання  ID:  975927)


Можна  поблювати,  усласть.  
Якась  схема  римоплетіння.  Як  колупання  у  носі.  Чи  -  як  те  робили  німкені  старих  часів  -  у  гузні.
Насправді  ж  "схеми"  а  верніше:  відповідь  "правовірних"  віршописів  "красномовно"  говорить,  що  струм  включеного  автомата  словокуполіплення  графоманів  безупинний...  І  де  в  світі  тая  сила,  щоб  ту  погань  зупинила...,  щоб  згасила,  мов  вогонь  усяку  писяку...???

Зараз,  зараз  на  мене  накинуться  зберігачі  цноти  поетичної,  феодальної  затятості  рим:  йти  -прийти,  їсти  -  сісти...  Он,  поглянь,  у  тім  "раї"  безмежного  поля  КП  -    шурують  поети  і  поетки,  члени  і  членкині  кулькової  ручки,  клавіатури  ПС,  кнопкодави  геджетів  від  ЕПЛ  до  САМСУНГІВ...
Натикають  слів  у  рядок,  поставлять  рефренчик,  застарілий...  Ух!  І  -у  світ  широкий...  Хай  читають,  небораки.  Мейнстрім  непотрібу...  

Агов,  поети  і  поетки,  прозаїки  і  прозаїчки!  Чоловіки  і  чоловічиці!  Дбайте  про  красу  і  витонченість  Ваших  думок.  Вони  ж  бо  родяться  у  Ваших  головах  і  душах,  може?  А  душу  вдихнув  усім  нам  творець  один  раз  на  мілйони  років...

Це  жахливо.  Коли  найвишуканіший  сайт,  єдиний,  що  нині  живий,  затонить  у  лайні.    Тих,  хто  до  безумства,  закоханий  у  літературу  справжню,  не  женеться  за  "валом"  писання,  із  "вимогами"  підлабузної  негайної  оцінки,  претворює  на  андрогінні  істоти  унісексу  віршомазання  гівном  по  тарільці...

Щож...  
А  де  ж  Ноу  хау?  -  запитає,  може,  хтось...

Далі  буде,  може...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2023
автор: Сумирний