Вона не бажала вчувати минуле...
Канули рифи землі й вороття.
Її не манило навічно заснуле,
В якому зосталась повільна вода.
Тепера є скелі, що ранять оману...
Сині потоки здіймають мости,
Начебто свІтові піни замало!..
Тільки то море,..де ВЛАСНІ суди...
Вона не бажала змінити руїни,
Що часом, як мохом, навік поросли.
Тільки й залИшила в думі світлини,
А ще - бездоганно самотні сліди...
28.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2023
автор: Сара Ґоллард