Долають кола сонце і планети.
Усе живе жиє своїм життям.
Все має вік свій: люди і комети,
Свої закони має і буття.
І все ж думки, мов шашіль, мозок точать:
Чому у людях губиться людське,
Й для чого тоді вічність має очі,
Коли Земля ледь не летить в піке.*
Трясуть її і катаклізми, й війни.
Серед людей – страждання чергові.
Чомусь війна відсутня у пінгвінів,
Що обживають місцини нові.
Нас горе ж обступає звідусюди…
Все гине, навіть люди без вини…
Коли вже на планеті війн не буде
Й навчаться люди жити без війни?!
8.02.2023.
_________________________________
* – стрімкий політ літака майже вертикально вниз.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Ганна Верес