До тебе, серденько, моє кохання лине,
Хоча його безжалісно руйнує час,
Задушене у серці, мовчазливо гине,
Живе, бо ще вогонь життя в душі не згас.
Моє кохання щире, як світанок в квітах,
Що неодмінно в сірих сутінках встає,
Сіяє й променить теплом ласкавим літа, –
Надія божевільна в думці постає.
Своє плекаю вічне і безсмертне літо,
Пишу в душі слова, які не прозвучать
Ніколи в поцілунках і риданнях вітру,
Лиш в травах росяних промінням заблищать.
Безмірним щастям сповнене моє кохання,
Немов світанок літній сонячний, горить, –
Єдина стежечка, що з пекла існування
Веде за межі страхітливої пітьми.
28.08 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Martsin Slavo