Ти знАйдеш мене в оберемку неволі,
Що стане впиватись у тіло життя.
Я буду хапати повітря сваволі,
Немов це остання бездонна струна...
Уже не зігріти обпалене серце -
Воно ж бо навічно боїться тепла.
Холодом стигле всотається в берці -
Більш не почує розлите виття...
А я все ще тут, але вже не з тобою...
Падає з моря жива самота...
Змита пісками, я йду за СОБОЮ,
Немовби ТВОЄЮ ... вовік не була...
18.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Сара Ґоллард