Світай, коли явиться зніжена просинь,
А люди розгублено стиснуть вуста.
Стомлене кинеться бавити осінь,
Потоплену тінями сонце-весла.
Те, що, здавалося, варте години,
Постане злорадою ціло-життя.
Світай, коли є що сказати хвилині,
Яка віковічно карбує злиття.
В тобі є усе, що потрібно до лету,
Все, що скидається світлом у тьмі...
Ступай по землі чи по власному небу,
Тільки світай, мов троянда в огні...
15.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: Сара Ґоллард