Поверталась жінка із корпоративу,
Хоч шлях недалекий та не мала сили.
Вона точно знала, що іде додому,
Чомусь розібрала її тяжка втома.
Може відпочити трохи мені в парку?
І уже безсила вклалася на лавку.
Не дали їй спати, зразу ж розбудили,
Безліч тараканів лазили по спині.
Лізли вони в очі, залазили в рота,
Десь наче чекала, підійшла нудота.
Так вона боролась, що впала із лавки,
Гавкіт десь узявся, збіглися собаки.
Жінка із похмілля не прийде до тями,
-Що зі мною? Де я? - ставить запитання.
Тут " Швидка " з'явилась їй на допомогу,
Відшукав ту леді їхній участковий.
Тиждень у лікарні процедури пані,
Чомусь було прикро, здогадайтесь самі.
Не раз вона впала, доки йшла до парку,
Підвернула ногу, що не взмозі стати.
Гарно відпочила, буде що згадати,
Синє око мала і личко пом'яте.
Довго на роботі по́други завзяті,
Їй про тараканів могли нагадати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Валентина Ярошенко