Пиши, читай, думай про все довкола.
Поки русоц викидає останнього прола.
Поки війна і смерть, як подруги йдуть кілометри
Коли нам доводиться іти на крайні жертви.
Чи є сенс сумувати і радіти за клаптик землі?
Чи є сенс кричати, матюки про кораблі?
Чи можна просто так стерти пам'ять про людей?
Казати - не хвилюйся за дітей?
Є сенс. Він у тому, що це наш дім.
Тут наша сім‘я, культура, спів,
мистецтво, кухня і ремесло.
Я іншого не хочу. Нам пощастило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2023
автор: Іван Савинець